ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпаття: Керецьки й Березники категорично проти вітряків на Боржавській полонині!

    29 березня 2024 п'ятниця
    156 переглядів
    Керецьківська ОТГ настроєна домогтися скасування будівництва 34 вітряків на полонині Боржава

    Керецьківську ОТГ, що розкинулася у верхів'ях річки Боржави під Полонинським хребтом, створили два великі села – Керецьки й Березники. Разом тут мешкає понад 7300 жителів. Загальна площа території сягає 166 тисяч гектарів, що більше, ніж чотири Ужгороди разом. Відносно досить добре розвинена інфраструктура: діють три невеликі деревообробні підприємства, дві пекарні, райсількомунгосп, два швейні цехи (по 35 і 40 працівників), обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Човен», проведена гілка водогону (в обох селах користується до 800 обійсть), ковбасний цех, до сотні фізичних осіб-підприємців тощо. Варто додати, що тут добре розвинена й освітня мережа: дві школи (у кожній навчається, за словами голови, більше шестисот учнів), діє музична школа, два дитячі садики. А також - дві амбулаторії сільської медицини (працюють три лікарі), станція швидкої допомоги, два ветеринарні пункти…Потенційно села досить заможні. Тому Кабмін і визнав цю ОТГ фінансово спроможною.

     

    Ретроспектива. Історія, кажуть мудрі, має властивість повторюватися. Це підтверджує й нинішня ситуація з Керецьківською ОТГ. Ось лише кілька штрихів з минулого. За часів Австро-Угорщини ці два верхні села Боржавської долини відносилися до Марамороської жупи. 1919 р., за підсумками Першої світової війни, нинішнє Закарпаття увійшло до складу Чехословацької Республіки. У 1920-х роках чехи провели адміністративно-територіальну реформу, утворивши округи. (Їхні межі фактично співпадають з нинішніми районами). Але Свалявський округ на той час вважався бідним. Тому Керецьки й Березники, які тоді й дотепер є відчутно заможнішими, ніж інші села цього району (і яким належать величезні території з лісами й полонинами), - чехи вирішили «відщипнути» від усталеної приналежності до інших населених пунктів цієї долини. Хоча тут і проживають бойки-лишаки, а на іншій території Свалявщини – лемки. До речі, ця етнічна відмінність зберігається й досі.

    У радянські часи Керецьки і Березники були об'єднані у одну сільську раду й тут господарював багатющий колгосп-мільйонер «Пам'ять Ілліча», який спеціалізувався на виведенні нових сортів картоплі, утримував 12-15 тисяч овець, тисячі корів і молодняка, діяли потужна пилорама, столярний, швейний й інші підсобні цехи і т. д. Зараз усе зникло. Але довго спостерігалися й «наслідки» ще чеської реформи: ліси навколо цих сіл до кінця 70-років минулого століття належали Кушницькому лісокомбінату Іршавського району, а лише згодом перейшли під оруду Свалявського ЛК. Березниківська сільрада виникла 1988 р. А тепер, з утворенням ОТГ, все повертається на круги свої.

     

    Вабить і радує краса географічного центру Закарпаття 

     

    Щось є в тому символічно-прадавнє й нерозгадане та спрямоване в наше сьогодення і навіть майбуття: над селом Керецьки (з Березників ще не видно - село притулилося дуже близько до гір) величаво височіє огром полонин у вигляді майже точного тризуба – посередині гордий Стой, справа – Великий Верх, зліва – Гробище. Ця картина не може не захоплювати уяву кожного, а тим паче того, хто народився й виріс на берегах Боржави – тієї бистрої річки, що, за переказами і перекладом з давньослов'янської це й означає: «борше» - бистра, швидка, а «ава» - вода. Тут дотепер співають дідівську співанку про «ту бистру воду», що принесла сюди «файну дівку»… Правда, легенди з минувшини вимиваються виром нинішнього поступу цивилізації. І хоча наш день диктує сувору реальність, але у цих казкових місцинах, звідусіль закосичених горами, знайдеться ще немало дивовижі. І ось одна з них: науковець, кандидат фізико-математичних наук Олег Лукша з колегами провів серйозне дослідження, в результаті якого з математичною точністю доведено, що географічний центр Закарпаття знаходиться на околиці села Керецьки – практично біля межі із сусіднім селом Кушниця вже Іршавського району. Це одна з низки потенційних родзинок розвитку в цих місцях туристичної галузі. Друге: віддавна старші люди, діставшись в урочище «Під грабом» вище села Березники тоді ще вагоном вузькоколійки, - цілими літніми днями приймали ванни біля джерела з цілющою мінеральною водою.

    І взагалі тут ідеальні місця для відпочинку як улітку, так і взимку: піші й кінні походи на гору Стой з одного боку і на гору Бужору з іншого; катання на лижах і на велосипедах, дух захоплюючі польоти на дельтапланах…Бо ж таких мальовничих і розкішних місць, створених самою природою, як у верхів'ях Боржави і на її полонинах, мало де знайдете навіть у Карпатах. Однак може згубити цю красу і завдати непоправної шкоди довкіллю заплановане розміщення 34 вітряків на тутешніх полонинських вершинах, які практично нависають над Березниками. Щоправда, громади обох сіл, підтримані й рішеннями сесій, - висловилися категорично проти спорудження вітроелектростанції на цьому гірському хребті. Тим паче, що кілька місць, де постійно дмуть вітри (за словами одного з ужгородських професорів), - можна знайти й на рівнині. І навіть неподалік райцентру Свалява.

     

     Голова – беручкий і наполегливий – запалює й інших

     

    Із досьє «Голосу України». Михайло Мушка (на знімку) народився 20 грудня 1983 р. в селі Керецьки Свалявського району на Закарпатті. Закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності 2007-го. Рік працював у Закарпатському облуправлінні ДСНС, а відтак у Свалявському райвідділі рятувальної служби. Майор Служби цивільного захисту.

    22 грудня минулого року обраний головою Керецьківської об'єднаної територіальної громади. Разом з дружиною Світланою, економістом за фахом, виховує двох дочок-школярок.

     

    Сто днів перебування на виборній посаді ще не виповнилося, але молодий голова ОТГ Михайло Мушка працює вельми наполегливо.

    • Перед нами стоїть дуже багато проблемних питань, - починає нашу розмову М. Мушка, - які слід вирішувати кожен день. Процес становлення громади триває досить добре. Це нас усіх надихає. Тому часу не шкодуємо на розбудову – працюємо стільки, скільки необхідно. Головне, що наші люди повірили у свої сили, їх підбадьорює можливість змінити свої села й зробити їх сучасними, зручними й комфортними для життя.

    Звичайно, що одне з головних питань – кошти. І тут картина вимальовується, за словами голови, досить оптимістична. За два перші місяці року до казни ОТГ надійшло 444 тисячі гривень (поки що з двох сільрад. Їхні бюджети наразі нерозділені. Тому громада платить лише зарплату персоналу, витрати за освітлення й використаний у приміщеннях сільрад газ. ОТГ ще не передано два дитсадки, дві загальноосвітні й одну музичну школу, два клуби тощо. Громаду поки що не переведено на прямі міжбюджетні відносини).

    • Якщо передадуть під нашу опіку садики й школи, то автоматично передадуть і субвенції та дотації з держбюджету, - продовжує голова. – Це за приблизними розрахунками – десь 18 млн. грн. освітньої субвенції і 6,5 млн. грн. дотації на вирівнювання, тобто на утримання садиків, музшколи, клубів і апарату ОТГ. Також у нас залишиться податок на доходи фізичних осіб – приблизно три-три з половиною мільйони; плюс 37 відсотків за спеціальне використання лісових ресурсів – також попередньо від мільйона до двох. Держава буде виділяти щороку субвенцію на формування інфраструктури ОТГ. На рік нинішній Кабмін запланував 2,2  млн. грн. В ОТГ намітили будівництво периферійних вулиць – мають застелити твердим покриттям. Ямковий ремонт проведуть власним коштом.

    Якщо повернутися до фінансів, то із 444 тисяч гривень надходжень за січень-лютий, власне половину витратили на заробітну плату й 30 тисяч - на енергоносії. Зараз на балансі (включаючи минулорічні залишки) – 560 тис. грн. Ще більше півмільйона очікують з податків сотні підприємців, які працюють у двох селах. Останню суму планують використовувати на власні потреби ОТГ. Зараз готуються до переходу на прямі міжбюджетні стосунки з державою. Словом, щодо фінансових питань, то голова налаштований оптимістично.

    Щойно створено комунальне підприємство «Боржава Керецьки». Його місія – забезпечувати благоустрій сіл, прибирати й вивозити  сміття, обслуговувати два ринки й гілку водогону. «Це мають бути роботящі руки громади!» - наголошує М. Мушка.

    У голови ОТГ є певні домовленості щодо створення пожежної команди (професія рятувальника таки зобов'язує). Річ дуже потрібна, зважаючи і на той факт, що до райцентру більше двох десятків кілометрів.

    З настанням весни беруться скрізь наводити лад – уже провели кілька акцій з прибирання пластикових пляшок й іншого сміття вздовж вулиць і берегів потічків; встановили 36 сортувальних баків у селі Керецьки і планують 10 у Березниках – окремо скидають скло й пластик. Тут сприяє підприємець Михайло Буркуш. Вчасно забирають сміття з кожного з обійсть. Словом, справи рухаються.

    Доєднали села громади до туристичного маршруту «Шляхами Шенборнів», адже тут є що показати мандрівникові!..

    Та ще одна дуже важлива справа – створити нові робочі місця. Аби молодь мала роботу вдома, а не масово виїжджала за кордон і на будівництво у великі міста України. 

    І найголовніше: домогтися скасування будівництва 34 вітряків на полонині Боржава. Це настільки принципово, що громада буде стояти до переможного кінця. Нищити природу ці люди не дадуть!.. Треба знати їхній твердий характер і палку любов до рідних гір! Якщо хтось  хоче переконатися в протилежному, то може йти на прю. Але пошкодує. Насамперед, за втраченим часом…   

     

    Василь НИТКА, Керецьки, Свалявський район,

    Фото автора.

     

    P.S. Минулого тижня Закарпатський окружний адміністративний суд скасував екологічний висновок щодо будівництва ВЕС на Боржаві, виданий департаментом екології та природніх ресурсів Закарпатської ОДА в березні 2019 року. Місцеві люди і учасники Всеукраїнського громадського руху "Save Borzhava" таки перемогли.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору