Закарпаття. Коли свалявчани — гості міста Берегово (ФОТО)
Вони, як і містяни, стали свідками того, як тутешня мерія спільно із Закарпатським товариством угорської культури (КМКС) у дні передріздвяного благодійного ярмарку у казанах бограч-ґуляш варила та своїх земляків зі святами вітала.
Не минає дня, аби хтось із мешканців Сваляви не бував у прикордонному Берегові. Як зрештою, і навпаки. Чи то з робочою поїздкою, чи то у приватних справах, але всі намагаються відвідати це унікальне закарпатське місто обласного значення, яке невдовзі стане центром однойменної ОТГ. Минулої суботи, коли на площі Кошута вирувала святкова, весела та гомінка ярмарка, автор цих рядків абсолютно випадково зустрів у Берегові жителів як самої Сваляви, так і деяких населених пунктів району. Зокрема, у місто свого дитинства, юності та ранньої молодості навідався відомий у минулому банкір, а нині свалявський пенсіонер Олександр Лізанець із дружиною Марією (у дівоцтві Ганчак).
У гурті до них, цього на диво скромного й завжди привітного, несуєтного чоловіка, міського депутата Ірини Шелемон (уродженки сусіднього Чинадієва), журналістів Еміла Турані та Михайла Папіша у т. ч., на коротеньку розмову "долучився" мер Берегова Золтан Бабяк. Як виявилося, він давно знайомий із паном Олександром. Останній, до речі, хоча й живе у Сваляві десятиліттями, знається з багатьма берегівчанами, адже працював головним банкіром "ЕлектронБанку", який був розташований у Мукачеві. Чимало краян, мешканців Свалявщини, Берегівщини й інших довколишніх районів користувалися послугами цієї фінансової установи (згодом вона була перейменована у "Фольксбанк" і "ВіЕс Банк"). Слід сказати, О. Лізанець (його батько свого часу був директором ЗОШ № 4 ім. Л. Кошута у Берегові, а мама, яка нині у доньки в Угорщині, до останнього часу жила на вул. Стефаника) за час перебування біля керма уже згадуваного банку, зробив дуже багато у плані розбудови цієї сфери на Закарпатті. Між іншим, його рідний дядько Петро Лізанець, доктор і професор філології, в УжНУ очолює центр Гунґарології, про що добре відомого угорцям нашого краю. Перекинувшись іще кількома реченнями, З. Бабяк приєднався до інших учасників цього святкового дійства, що дуже сподобалося присутнім. Потім його чекала сцена, імпровізований виступ, інші "ярмарково-передсвяткові" клопоти.
А ще перед тим, узявши до уваги, що тут аж кілька свалявчан, просив передати привіт усім землякам. Залюбки виконуємо просьбу берегівського мера, який дуже багато зробив останнім часом, аби місто, яке вважають воротами на Захід (і навпаки) було європейським. Така його тактика й стратегія є доречними, відповідають конкретним обставинам і вимогам часу, адресовані людям. І, як висловився хтось із нашої "міні-компанії", таких би прогресивних мерів, які вміють працювати, та у кожному місті, райцентрі і т д. Цих слів він не почув, але мені доручили, аби я озвучив їх у Інтернеті. Раз прошено – то й зроблено. Ось такі думки виникли з приводу цього суботнього дня, який для берегівчан став благодійно-ярмарковим і завершився у неділю. Благо, що й погода не вередувала. Бо надворі – грудень. І це теж, до речі, було враховано.
Михайло МІШКО
UA-Reporter.com