Закарпаття. Слово про лікаря зі знаменитого роду білківських Фірцаків на Іршавщині (ФОТО)

Кілька штрихів до портрета відомого організатора медицини на Берегівщині 70-90-х р.р., дуже порядної, старанної, ввічливої та культурної людини, яка у статусі пенсіонера переїхала на постійне місце проживання до Угорщини, але частенько з-за кордону навідується до рідного міста.
...Коли будували Берегівську райлікарню, поліклініку тощо (спільний радянсько-угорський проект), тодішній головлікар Степан Фірцак (див.фото) з приводу спорудження цих об'єктів у Москві побував понад 20 разів. Тоді всі важливі питання вирішувалися на рівні столиць двох сусідніх держав -- і не нижче. Якби не ініціатива закарпатського керівництва, то важко сказати, чи вдалося б "просунути" цей об'єкт і чи мали б ми сьогодні таку сучасну, європейського типу лікарню. Про це мало хто знав, але такий факт у цій історії місце мав. Згадане число поїздок підтвердив і сам Степан Степанович, якого автор статті зустрів у п'ятницю у вестибюлі одного з корпусів ЦРЛ. Я не цікавився, з якою метою завітав сюди цей колишній керівник берегівської медичної сфери (нині він з дружиною Маргаритою, яка є уродженкою берегівського села Квасово, мешкає у сусіднй Угорщині), але одне питання йому задав, мовляв, чи відчуваєте ностальгію, коли буваєте у цьому приміщенні? Усміхнувся та задумався, а відтак сказав: скільки разів не відвідує це своє й тодішнього часу дітище, завжди у голові зринають найважливіші етапи будівництва лікарні (2 корпуси), поліклініки, багатоквартирного будинку й ще кількох інших об'єктів, що склали тутешню інфраструктуру. Звісно, хвилюється, тим паче, що у трудовій біографії не тільки керівництво центральною лікарнею в Берегівському районі протягом 16 років, але й інші посади у медичній системі. Зокрема, С. С. Фірцак працював директором Берегівського медичного училища (нині -- коледж), куди прийшов з практичної ділянки роботи (головлікар, директор -- це більше адміністративні посади). Хоча після закінчення Чернівецького медінституту трудитися почав на Рівненщині, де одного разу  потрапив у страшну аварію. Але, дякуючи Богу, вижив. Вважав, що Полісся не його земля (С. С. Фірцак народився у с. Білки на Іршавщині і є близьким родичем славетного богатиря-силача Івана Фірцака, якого йменували Кротоном), і взявся лаштуватися в зворотню дорогу. І таки повернувся на Закарпаття. Додому! Ось так і опинився в Берегові.
Що в біографії цього 76-річного чоловіка було далі, який, між іншим, є сватом екс-міському голові Ужгорода Е. Ландовському (їхні донька та син свого часу покохалися й одружилися) -- розказано вище. Спасибі, Степане Степановичу, що мою пропозицію сфотографуватися не відкинули. Отже, ви, не зважаючи на епоху, свій нинішній статус залишилися так само культурним, чесним, порядним, совісним, добродушним, яким були колись... Залишайтеся таким ще довгі роки!