Додати новий коментар

Духовність, спорт та творчість допомагають не загубити себе вже понад 30 років Ярославу Старині зі Сваляви. Йому 49 і він став прикладом для інвалідів Свалявщини.

Вишивка хрестиком, шахи, музика, громадська діяльність допомагають радіти життю вже понад 30 років інваліду ІІІ групи. У 17 років юнак із батьками та братом, прямуючи у Крим на відпочинок, потрапили у автомобільну катастрофу. У результаті хлопець отримав черепно-мозкову травму, був місяць у комі, 3 місяці в лікарні, потім – рік реабілітації.


Ікони, янголи, портрети Шевченка, весільні рушники, подушки, патріотичні полотна – жодне свято Свалявщини не обходиться без виставки пана Анатолія. Про закарпатського умільця написали і в угорському каталозі Народних майстрів Закарпаття.


Але це далеко не всі захоплення чоловіка. Пан Анатолій з п’яти років грає у шахи. Він – кандидат у майстри спорту, має багато нагород. Пан Анатолій не тільки бере участь у шахових турнірах, а й навчає інтелектуальній грі учнів. Один з них – вже майстер спорту з шахів. Чоловік має хист і до музики – вміє грати на баяні, але, каже, його довелося продати, адже живуть із матірю на дві пенсії: його – за інвалідністю, та її – за віком. Мешкають у двохкімнатній хрущовці, підтримуючи один одного.


Жага до життя, духовний розвиток і самореалізація пана Анатолія – приклад для інших інвалідів Свалявщини, які, дивлячись на нього, не опускають руки і не впадають у відчай. Тож життя інваліда в Україні – не казка, але і не привід здаватися. Принаймні, про це свідчить життєвий шлях пана Анатолія, довжиною в понад 30 років.