Храми полковника-священика збудовані у трьох країнах

У 15 православних храмах України, Словаччини та Чехії вже 25 років у поминальні дні відправляють молебні за загиблими на війні. Так священики виконують волю архітектора храмів - Всеволода Коломацького. Усі збудовані за його проектами церкви присвячені загиблим у Першій та Другій світових війнах. Коломацький пройшов тернистий життєвий шлях від військового офіцера до зодчого, священика, ченця. Народився у селянській сім'ї 8 лютого 1896 року в селі Саражиці під Києвом. Помер 13 лютого 1980 року і похований у чеському містечку Румбурк.

Нещодавно на Покровській церкві в Ужгороді встановили новий купол. Зробили його таким, як і старий, який прослужив із 1930 року - від дня відкриття храму. Він став тоді дебютним для архітектора Коломацького. Спорудили його на гроші «білоемігрантів». Теперішній настоятель отець Миколай Кабацій каже, що в освяченні церкви брав участь закарпатський священик Олексій Кабапюк, зарахований нещодавно до лику святих Української Православної Церкви Московського патріархату. Він тоді благословив на довгий духовний шлях В.Коломацького. Всеволод учився у Київській духовній семінарії.

Демобілізований на фронт, служив офіцером у російській армії (7 разів був поранений). Дослужився до полковника, а згодом із чехословацьким легіоном потрапив на територію Чехословаччини. У 1924 році Коломацький отримує сан священика. Тут, на Закарпатті та Пряшівщині (Словаччина), за його проектами збудували 7 храмів. Три з них - в Ужгороді,

Ракошині й Руському (всі вони нині діють). Будівельні роботи вели толокою, кошти давали місцеві парафіяни і переселенці-біженці. Як стверджує виданий у Пряшеві «Краєзнавчий словник русинів-українців», саме за церковну діяльність чехословацька влада 7 разів арештовувала отця Всеволода. В.Коломацький на запрошення владики Горазда переїжджає у Чехію, де стає автором 6 православних церков. Після 1947-го працює у Словаччині, стає проектантом і керівником робіт зі

спорудження храму-пам'ятника загиблим у двох світових війнах у містечку Меджилаборці і кафедральної церкви святого О.Невського у Пряшеві. Коломацький є також творцем іконостасів церков у Соколово, Фрідланді, Опаві, Судицях, Остраві.

Днями мені пощастило побувати в Меджилаборцях. Православна церква тут розташувалася на узвишші. Отець Михайло Бега, який ЗО років прослужив тут настоятелем, згадує, що храм збудували 1949 року. В.Коломацький сам ретельно перевіряв якість робіт. Настінні розписи в церкві зробила німкеня - сестра Марія Клайн-Райтинке. 10 років тому нові розписи виконав американський іконописець грецького походження Димитріос Левсіс. Місцева парафіянка Марія Дуранікова каже, що такого гарного храму, як цей, немає в цілій окрузі.

У Словаччині й Чехії розпочався збір матеріалів для проведення процесу канонізації та зарахування до лику святих Православної церкви Всеволода Коломацького. Долучилися до цього й общини Закарпаття. Наприкінці життя церковний діяч прийняв чернечий сан, узяв собі ім'я Андрій. Допомагав виховувати молодих священиків, написав «Правила для духовної особи». В Ужгороді, Меджилаборцях та в інших містах на стінах церковних будов є меморіальні дошки з написами, на чию честь вони збудовані. Але немає жодних згадок про те, що благословив їх на довге життя архітектор, священик, чернець В.Коломацький.



Богдан БАРБІЛ, Ужгород (Україна)-Меджилаборці (Словаччина)