Тетяна Горянка: Два вірші — "Доля і серце" та "Чому?.."

Пропонуємо до уваги наших відвідувачів два поетичні твори поетеси Тетяни Горянки з Ужгорода:

ДОЛЯ І СЕРЦЕ



За, що мене, моя доле

Ти зараз караєш?

Чому, моє ніжне серце

Ти в лід загортаєш?



Воно в мене наче айсберг,

Неживе й не дише.

Холодить, морозить душу

І життя не кличе.



Нема в ньому більше сонця

Теплоти, любові.

Куском льоду воно стало,

Із твоєї волі.



Ти, забрала, в нього доле

Кохання єдине.

І віддалась його світу.

Наче сиротину.



Воно,буде саме віки

По людях блукати.

Та за моїм, ніжним серцем

Весь час сумувати.





29.08.2007р.



ЧОМУ?...

Запитує Петрик батька,

Про дива на світі…

— Де спить вночі ясне сонце,

Коли місяць світить.



Чому наші моря сині,

Як волошки в полі.

Й чому гори високії

І їх пестять зорі.



Хто веселку після дощу,

В небесах малює.

Розпитує дитя тата,

Про все, що дивує.



Хоче знати також Петрик,

Чому сніжок білий.

І чому це тільки влітку

Луки зеленіють?...



І коли — це зайчик шубку

На зиму міняє.

Запитує малий хлопчик,

Бо сам він не знає.



Є багато у природі,

Ще питань і дива.

Про які буде питати

У батька – дитина...



29.08.2007р.



Тетяна ГОРЯНКА, м.Ужгород