Добрий ранок, Ужгород! Смачного!

Колись темою чергового "Ужгорода, який ми втратили" обов'язково буде запах міста. В різні часи він був різний. Я пам'ятаю запах спаленого вугілля з теплової електростанції по всьому центру. Хтось обов'язково згадає м'ясокомбінат, сморід сміттєзвалища в Минаї. Згадається і забудеться.

Але є запахи, які впали у пам'ять назавжди і час від часу їх нотки прориваються сюди, змушуючи озиратися і шукати "те місто".

Серед них аромат тістечкового крему з какао біля дверей кондитерської. Запах столового вина, яке раніше було звичайним міським напоєм на розлив. Ніколи не забуду запах свіжеспечених бісквітів кондитерського цеху, що працював у будинку сучасної міської податкової і вікнами виходив у двір філії 4-ї школи. Дівчата-кондитери загортали неконденційні тістечка у провощений папір і кидали нам, дітям з вікна вниз.

А поруч у дворі щоосені пахнув старий виноград. І так по всьому місту. Ще не холодними спокійними вечорами майже фізично відчувався шлейф виноградного запаху, що тягнувся за перехожими від стареньких будиночків з кертами.

Запах радості. Запах, що цементував сенс життя, вказував: лихо минеться, вино залишиться.

Ви чекаєте, коли я нарешті згадаю головний ужгородський запах? Той самий?

Коли йшов на "хрест" Корзо, він з'являвся зі всіх сторін. Чути його було вже біля кінотеатру, від "Кобзаря", від ощадкаси, від "Млинців".

Це був запах напою, який показував всій іншій частині країни - тут унікальне, тут таке, що ви не зустріните більше ніде.

Кава. Обов'язково треба уточнити, по-закарпатськи.

Лише цей мікроскопічний клаптик землі на величезній "одній шостій суші" дарував цей унікальний аромат.

Запах кави володів всіма вулицями. Тестом на "місцевість" була твоя кава. Розчинна та фасована мелена викликали в ужгородців сум і жалість.

Самі вони не вважали за труд щоразу обсмажити трохи зерен, змолоти бабусиною кайзеровською кавомолкою і заправити стареньку кавоварку італійського взірця.

Нагородою був той самий запах. У справжніх майстрів, які вміли смажити, він в'їдався у твій мозок і ніякі роки вже не здатні були вибити цей запах із твоєї свідомості.

Ужгороду дивом вдалося перенести "домашність" приготування кави на промисловий рівень. Я не знаю імені того майстра, який централізовано смажив зерна для майже всіх міських кав'ярень, але він точно заслуговує на титул почесного громадянина. Кава була однаково якісною всюди. Треба ще згадати угорські промислові кавоварки, які я бачив по всі країні тоді. Але лише у Закарпатті розуміли, як ними треба користуватися.

Знакове місце, що об'єднувало все мною перераховане, зображене на цій затрапезній, на перший погляд, фотографії. І тільки уважний сучасник багато чого побачить на ній.

Вітрина "Золотого ключика" - столичного кавового храму, якщо вважати Ужгород тодішньою столицею кави, що практично правда.

Модні тоді у магазинах квіти, пальми. "Авоська" з покупками у молодої жінки. Урна для сміття, як архітектурна мала форма. Місцевого ж виробництва.

Возик з морозивом. Ці возики жили у магазині "Молоко" поруч. Вночі набиралися сил, а вдень розходилися містом із коробками морозива, де зверху були обгортки, дерев'яні палички, а знизу вафельні стаканчики пломбіру, вершкового, шоколадного, ескімо. Білий халат продавця як би вказував на серйозність справи.

Хтось каже, що чоловік у білій сорочці, це Дюла-бачі, завідувач "Ключика". Хтось думає, що на фото Пішта Беличко, завідувач магазину навпроти "Верховини".

І забутий сьогодні калап хустської фетро-фільцевої фабрики, калапи якої носили керівники держави, як ще один колоритний штрих краю.

Який динамічний ритм відчувається у цьому миттєвому зрізі життя.

Пройдуть роки і все зміниться. Студенти опустять місто до рівня американо. Зникнуть домашні кайзеровські кавомолки і італійські кавоварки. Заволодіють містом інші запахи.

... Сьогодні відпочине моя чудова кавомашина. Я не буду економити час і дістану захований пакетик зелених зерен, ручну кавомолку, стару кавоварку...

Пожежників прошу не турбуватися, димок з вікна буде від кави.

Втім, приїжджайте, відчуєте той самий запах.

Можете взяти з собою свою улюблену пачку меленої або розчинної. Не ображуся.

Просто зварю вам каву по-закарпатськи.

Добрий ранок, Ужгород! Смачного!

Александр Герешко