Додати новий коментар

Русину.
Sorry. Відволікся на бикоту, що засерає (sorry) дискусію.
Повторюся. Мова про два підходи до питання. Ще раз звертаю увагу, що ніяких протиріч (аналогічних війні з Японією) із моєї аргументації не вивести. Це як мінімум перша ознака її правильності (діалектику заперечувати не будете, правда?)
З Ваших позицій випливає, що згаданий договір 1945 року є легітимним. Здається апостоли політичного русинства тут мають впасти в обморок. Адже тільки легітимний договір може мати наслідки, в тому числі "надання" згоди. За нікчемним договором наслідки НЕ виникають в принципі.
Про "звуження" - Указ 1946 року фіксує стан речей, що склався на той момент. За договором 1945 року Закарпаття було ВКЛЮЧЕНЕ до складу УРСР. Про яку правосуб*єктність у міжнародному праві тут може іти мова?
Приклад. Правосуб*єктність у міжнародному праві для Чехословачини також була визнана через ТІЖ угоди. То що, розпад країни у 1990 (?)(через односторонню декларацію, читайте договором звужені зобов*язання) припинив їх правосуб*єктність???

P.S. Вважаю, що Біловежський договір про розпад СРСР також не має ніякої юридичної сили і не у зв*язку із відсутністю предствника ( у 1991 році не існуючого) Закавказзя, а саме через Конституцію СРСР 1936, а пізніше 1977 років. Саме в цих документах і у реації на нього інших суб*єктів міжнародного права був легалізований СРСР у кордонах 1946 (?) року.
Не сикрет, що "анексію" Прибалтики НЕ ВИЗНАВАЛИ західні демократії. В усіх повоєнних договорах щодо цього є окремі зауваження.