Додати новий коментар

Цікава постановка питання: галичани приїжджають до Закарпаття спочатку як гості, а потім порядкують тут, як господарі. У же те, що Степан Хмара. Нині – ні депутат, ні голова партії дозволив собі висловлювати «стурбованість ситуацією … в Закарпатті, вказавши на сепаратистські та антиукраїнські тенденції», вказує на нетолерантність і ворожість цього політика до нашого краю. Але той, хто дозволяє цьому «політику» (взяв у лапки, бо тут більш підходить слово «екстремісту») виступати під час офіційного мітингу на тій землі, до якої він не має жодного відношення ні за статусом, ні за місцем проживання, той теж або загіпнотизований цим нахабством, або не дбає про крайові інтереси.
А тут ще масла в вогонь підлив єпископ Ужгородський і Закарпатський УПЦ КП КИРИЛ. По-перше, яке право в цього політика від релігії звати себе Єпископом Ужгородським і Закарпатським. Ні за мовою, ні за менталітетом, ні за кількістю парафій (здається, одна!) він не тягне на голову закарпатських вірників. Але хтось таки дав йому це право! І, що найкрасномовніше свідчить про все, він, як і той Хмара, галичанин. Із Самбора.
І що сказав цей «єпископ». Наголосив «на неповазі до Закарпатської землі священослужителів, які використали чужинську мову при виконанні обряду» і закликав СБУ «покласти край діям сепаратистів у рясах».
Чужинська мова – це, значить, наша, русинська, мова? То хто ж той Кирил після цього, як не провокатор? Цікаво, як він не боїться ходити по закарпатській землі, зневажаючи місцевих людей, а їхню мовою називаючи «чужинською».
Вважаю, що жодного морального права служити в Закарпатті і вести тут свою підривну діяльність після сказаного Кирил НЕ МАЄ.
Хто з цим не погоджується, той теж не закарпатець.
А не погодиться з цим найперше той самий Кирил…