Додати новий коментар

Досить часто ми можемо чути від лідерів політичних партій, громадських діячів та й загалом від публічних людей таке питання – "А що ти зробив для своєї країни?" Хтось, у відповідь на нього, почне перераховувати всі свої здобутки, хтось – хвалитися вирішенням складних державних питань…

Але, досить не часто, хтось може не просто згадувати, а й ставити перед собою все нові й нові завдання, вже намічаючи та усвідомлюючи шляхи їх вирішення. А проблематики в кожному регіоні нашої держави достатньо: це й соціальне забезпечення, створення сприятливих економічних умов, культурний розвиток й таке інше.

Саме про суспільно-політичні проблеми ми мали можливість поспілкуватися з депутатом Закарпатської обласної ради Степаном Деркачем, який не тільки окреслив ситуацію в регіоні, а й окреслив можливості для покращення ситуації.

– Степане, Ви як депутат обласної ради досить обізнані в питаннях, які найбільше хвилюють жителів Закарпаття, не тільки міське, а й сільське населення. Скажіть, будь ласка, на чому саме акцентується увага та чи є можливості для поліпшення ситуації?

– Я би сказав так – можливості завжди є, навіть не зважаючи на складність питання. Головне це те, щоб було бажання їх вирішувати. А от самих проблемних ситуацій досить багато. Я б навіть сказав, вони характерні для всіх регіонів України й Закарпаття – не виключення.
По-перше, якщо ми говоримо про політичну ситуацію, то згадується питання виборів до Верховної Ради України. Більшість населення ще не повністю зрозуміли системи, яким чином буде діяти новий виборчий закон: простіше кажучи, дилема виникає у громадян за кого голосувати – за партійних функціонерів (яких досить часто ототожнюють з лідерами партій) чи за самовисуванців; їм не зовсім зрозуміла система, як будуть враховуватися їх голоси при підрахунку – чи пройде кандидат, за якого вони віддали свій голос до парламенту й таке інше. Тут постає питання з поінформованістю населення, яке потрібно вже зараз починати здійснювати, адже вибори – це і є прояв прямої демократії. Але це питання не тільки до політиків, а зокрема й до громадянського суспільства, активні члени якого мають долучитися до процесу з інформування населення. Адже кожний громадянин, віддаючи свій голос на виборах, покладає велику надію на свого кандидата в питанні вирішення саме його проблем.

– А які саме проблеми хвилюють наших громадян, зокрема, закарпатців?
– Перш за все, і я постійно про це говорю, це забезпечення зайнятості населення, зокрема молоді. Я розумію, що дане питання досить складне і об’ємне, але зупинюся на певних його аспектах. Як я вже зазначав, Закарпаття має значний потенціал для власного економічного розвитку, це наші ліси, гори і ріки, що разом складають досить потужну рекреаційну зону. Проте потенціал не використовується повністю, тому й зайнятість населення викликає занепокоєння. Адже, скажімо, біля 50-60% молоді нашого регіону виїздить за кордон на заробітки, не маючи перспективи працевлаштування на Батьківщині. Це питання комплексне – будуть створюватися нові підприємства – будуть і нові робочі місця, а звідси і підвищення зайнятості населення.
Серед інших питань щодо проблематики регіону – це стан медичного обслуговування. Як і в Україні в цілому, Закарпаття потребує більш оперативного реформування в даній сфері, адже проблеми накопичилися досить серйозні. Це і кадрова криза в медичних закладах, фінансування, застаріле обладнання й, загалом, забюрократизованість галузі, що позначається на рівні та якості обслуговування громадян. Тут має впроваджуватися комплексний підхід: поряд із реформуванням системи охорони здоров’я має відбуватися пропагування здорового способу життя та профілактика захворювань.

– На вашу думку, що може виправити згадану вами ситуацію?

–Ситуацію можна виправити, приділивши увагу питанню залучення інвестицій не лише на рівні декларацій про наміри, а на реальному полі – створюючи сприятливі умови для бізнесу і не тільки для закордонного. Адже представники нової формації підприємців досить часто ставлять для себе за мету не тільки отримання максимального прибутку, а й створення соціальної інфраструктури, роблячи тим самим підґрунтя для своєї подальшої успішної роботи. Бо, як ми знаємо, коли населення відчуває себе захищеним в соціальному та економічному плані (забезпеченість стабільною роботою, медичним обслуговуванням, освітою, господарською інфраструктурою), тоді можемо говорити й про соціальну відповідальність бізнесу в цілому, без чого в новітніх умовах працювати досить складно. Та й взагалі – посилення соціального захисту не можливе без соціально орієнтованої економіки.

– Ви також досить часто згадуєте, окрім соціальних питань й екологічну тематику. Яким чином складається нині дане питання в Закарпатті?

–Коли я говорив про соціальну відповідальність бізнесу, я мав на увазі й відповідальність за ведення діяльності в питанні впливу на навколишнє середовище, в якому проживають наші громадяни. Це ж стосується і місцевої влади. Наш регіон знаходиться в сприятливій зоні для відпочину, туризму, рекреації в її широкому значенні загалом. Тому питання збереження природного стану навколишнього середовища – одне з першочергових. Раціональне використання природного багатства Закарпаття має стати усталеною нормою, для чого потрібно не тільки приймати обласні програми по збереженню екосистеми (які до речі вже діють), а й чітко їх виконувати. Я сподіваюся, що своєю роботою в даному питанні зможу справити позитивний вплив.

– Скажіть, будь ласка, яка ж все таки найбільш актуальна екологічна проблема вашого краю?

– Я б не розподіляв екологічні питання по їх важливості чи не важливості. Екосистема – це єдиний механізм, який починає працювати зі збоями, коли одна з його складових зазнає негативного впливу. Проте, можу виділити одну з них, як таку, що потребує негайного вирішення – це питання утилізації сміття. Екологія зазнає просто кричущого негативного впливу від розширення сміттєзвалищ: цілюще повітря Закарпаття втрачає свою унікальність, забруднюються підземні води й тому подібне. На мою думку, вже давно назріло питання створення в нашому краї підприємства по утилізації та переробці сміття з завершеним циклом виробництва. Щоб не просто воно спалювалося й його залишки знов відправлялися на сміттєзвалища, а відбувався завершений процес його переробки (наприклад, на добриво чи іншу продукцію).

– Пане Степане, наскільки реально втілити в життя те, на чому ви акцентували сьогодні увагу?

– Тут варто говорити не лише про реалізм, а головне про бажання та можливості. Їх співмірність – це та "золота середина", запоруки успіху. А загалом, кожен свідомий громадянин має щось зробити для своєї держави та народу, чи будучи політиком, чи лікарем, шахтарем… На мою думку, ставлячи перед собою завдання, втілювати їх потрібно з думкою про майбутні покоління.
Ірина КОЛОМІЙЧУК