Додати новий коментар
На легендарному блокпосту служать справжні українські патріоти зі Срібної Землі
...Колись на цьому блокпосту керував Ільгар Багіров з позивним «Балу». Одного разу терористи так потужно атакували наші позиції, що довелося відступати. Тоді «Балу» сів за важелі танка і поїхав прямісінько на ворога. Бандформування такого повороту подій не очікувало і відступило. Позиції знову зайняли українські військовослужбовці та утримують й донині.
Дорогою до одного з легендарних українських блокпостів довелося спостерігати знищені вщент будинки, техніку. Людське горе у цих краях відчувається на якомусь підсвідомому, невловимому рівні. Мимоволі задумуєшся, що ж могло посіяти серед людей таку ненависть, що затьмарює розум і змушує стріляти у свого сусіда, родича, товариша? На жаль, відповідь знайти важко. Ще важче зрозуміти тих, хто рік тому кликав війну, а тепер скаржиться на неї.
Колись на цьому блокпосту керував Ільгар Багіров з позивним «Балу». Одного разу терористи так потужно атакували наші позиції, що довелося відступати. Тоді «Балу» сів за важелі танка і поїхав прямісінько на ворога. Бандформування такого повороту подій не очікувало і відступило. Позиції знову зайняли українські військовослужбовці та утримують й донині.
Пізніше герой блокпоста потрапив у засідку та підірвався гранатою, забравши з собою не одного бойовика. В добру пам’ять про Ільгара Багірова цей блокпост нині носить його позивний.
Зараз на блокпосту «Балу» несуть службу військовослужбовці 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Їх командир капітан Анатолій Шевченко розповів, що звідси до терористів трохи більше кілометра. Раніше з того боку часто прилітали неприємні сюрпризи у вигляді мін. Проте з оголошенням перемир’я ситуація дещо змінилася. Нині постріли чути порівняно рідко. Щоправда, сусідні блокпости продовжують обстрілювати. З іншого боку, офіцер каже, що нелояльні раніше до України люди сьогодні все частіше стають на її бік, і незабаром ще в багатьох одурманених путінською пропагандою головах посвітлішає...
У містах, де контроль Україною відновлено, життя вже налагодилося. Працюють магазини та банки, заклади освіти і охорони здоров’я, люди отримують соціальні виплати і пенсії, і з жахом пригадують свавілля терористів. Світ злагоди і миру з хаосом окупованих територій розділяє тонка вибухонебезпечна лінія, повітря і землю якої щомиті можуть заповнити кулі, міни, снаряди. Серед тих, хто стримує зло, є і військовослужбовці 15-го окремого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади ОК «Північ».
Капітан Анатолій Шевченко відзначає, що місцеве населення позитивно ставиться до українських військовослужбовців — привозять продукти, предмети першої необхідності та просто підтримують добрим словом.
— Часто від мешканців навколишніх населених пунктів звучить запитання: «Хлопці, коли ви вже зміститеся вперед? Бо там наші рідні й друзі, які теж хочуть миру і захисту від терористів», – розповідає командир блокпоста і переконує, що це неодмінно станеться. За нами правда, ми на своїй землі і в нас достатньо сили, щоб Україна була єдина!
Олег М. — боєць 128-ї бригади, який несе службу на «Балу» впродовж уже кількох місяців. З його слів, останні тижні військові, розуміючи важливість оголошеного перемир’я, не стріляють у відповідь на провокації терористів. Утім, зізнається, доволі важко спостерігати, коли бойовики обстрілюють мирні села.
— У цьому районі від терористів найчастіше перепадає селам Нікішино та Чернухіно. Але ми не можемо за них вступитися, бо маємо наказ вогню у відповідь не відкривати, навіть коли дуже хочеться, – говорить Олег. — Вдосталь поспілкувавшись із місцевими мешканцями, — продовжує, — бачу, що більшість людей, які живуть по той бік умовної межі, вже підтримують незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Їм остогидло свавілля терористів. Але вони бояться над собою розправи з боку росіян. Коли зникне цей страх — настане мир.
Слід зауважити, що більшість військових з «Балу» самі свого часу прийшли до військкоматів, щоб записатися до війська. Мабуть, тому цей блокпост не по зубах терористам, бо в його обороні стоять справжні патріоти.
Микола ФЕДОРКІВ, "Новини Закарпаття"
UA-Reporter.com