Петро Мідянка
"Те ж саме можна сказати і про бездоганний децентралізаційний устрій чеського періоду, якому нинішня адмінреформа не годна і в слід стати..." — лауреат Шевченківської премії Петро Мідянка.
Цього року Шевченківський комітет, очевидно, вирішив обійтися без підкилимових «перегонів» і визначив у галузі літератури (на найвищу Національну премію) дійсно кращого. Це поет із Закарпаття Петро Мідянка, який багато років вчителює в селі, служить дияконом у церкві — і створює свої унікальні поетичні світи.
Рівняння, де більшість членів «ікси», навряд чи піддається логічному розв’язанню. Непрогнозованість Шевченківської премії закладена у персональній різнофаховості комітету. Справді, наскільки адекватно визначать літературну подію 25 експертів, з яких лише семеро є професійними літераторами?
Перед тим, як вийти збіркою “З поду”, вірші Мідянки тривалий час пролежали на запиленому горищі. Завдяки дружині Петра Миколайовича творчі рядки тоді ще молодого поета ожили...
У п'ятницю, 14 жовтня, гостем прес-центру «Закарпаття» стане поет Петро Мідянка. Зі свого села Широкий Луг на Тячівщині, де живе і вчителює, Петро Мідянка вибирається у широкий світ не так вже й часто, власне до Ужгорода – ще рідше.
Відомий поет Петро Мідянка лише інколи виринає зі своєї карпатської глибинки із черговою книжкою-самоцвітом. Кілька років тому одна з них стала в Чехії бестселером. Його твори виходять у найновіших антологіях англійською мовою, а статті про нього вміщують резонансні вітчизняні довідники.
Поезія, хочуть того поети чи ні, відображає їхній ландшафт по два боки очей – внутрішній і зовнішній.
Як і в назвах сусідніх сел – Тарасівка, Новоселиця? Скоріше, віє вологим подихом запорозького Низу. Зрештою, звідки там, у горах Мараморощини, взялися луги, та ще й широкі?