Їду без квитка, бо люблю дорожче! — лояльність підсовує пасажирам свиню

Вартість пального різко зросла, це і не дивно, падіння гривні призводить до подорожчання бензину. Аналітики роблять невтішні прогнози. Ужгородські перевізники звернулися до міськради з проханням підняти тарифи на проїзд у міських маршрутках до 3 гривень. На сьогодні прокататися найменшим обласним центром України, площа якого – 40 кв. км, коштує 2 гривні 30 копійок.

Для порівняння:

Луцьк – 41,6 кв. км – 1,5-2 гривні

Івано-Франківськ – 83,7 кв. км – 2 гривні

Рівне – 63 кв. км – 2 гривні

Львів – 182 кв. км – 2 гривні

Хмельницький – 93 кв. км – 2,5 гривні

Тернопіль – 72 кв. км – 2,5 гривні.

Директор ПАТ «Ужгородське АТП 12107» Володимир Козун пояснив «Унґвару», що за нормативними документами перегляд тарифів повинен здійснюватись у зв’язку зі зміною умов виробничої діяльності, в тому числі – в разі зміни вартості палива більш ніж на 10 %.

За словами Козуна, у спільному зверненні їхнє підприємство, приватники та ГО «Асоціація автомобільних пасажирських перевізників Закарпатської області» подали тариф у 3 гривні, заклавши у вартість 15 % рентабельність. Паливо в собівартості перевезень складає близько 40 %, інше – зарплати, запчастини, податки тощо. «Ми знаємо: що би перевізники не подавали, влада все зменшить, тому навряд чи можна говорити, що проїзд піднімуть до 3 гривень. Тим паче про підвищення можна буде говорити не раніше як через 2 місяці», – розповідає керівник АТП.

Володимир Козун пояснив, що заява з новими розрахунками перевіряється в управлінні економіки міськвиконкому, далі ще – слово за міською комісією з цінової політики, де і податкова, і Антимонопольний комітет долучаться до обговорення. А потім готується проект розпорядження міського голови і виноситься на обговорення громадськості.

Щодо залежності вартості від кілометражу, перевізник стверджує, що немає різниці – короткий маршрут чи довгий. Але, наприклад, у Луцьку маршрутки, які курсують центром міста, не виїжджаючи на окраїни, – на 50 копійок дешевші.

Інший момент: відомо, що маршрутки стоять на кінцевих зупинках, аж поки не заповнять усі місця, іноді це більше двадцяти хвилин.

Вихід один – GPS і обов’язкові квитки. Козун каже, що стеження за машинами у глобальній системі перевізники теж планують перекласти на плечі споживача.

Але майже рівний за площею з Ужгородом Луцьк повний перехід на GPS здійснив наприкінці березня 2013 року. Спільно з місцевою компанією «Візор» перевізники вивели на веб-сторінку МАК інформацію про всі маршрути, при цьому вартість проїзду не зросла.

Перевізники, звичайно, завжди мають «вагон» аргументів за підвищення тарифів і постійно плачуться. При цьому якість і комфорт для пасажирів піднімати обіцяють, але так і не поліпшують.

Депутат міської ради Андрій Погорєлов нагадує: «Маршрутками користуються якраз ті, хто й так мало заробляє, пенсіонери, а їм зараз найважче. Зарплати і соціальні виплати вчасно не дають, їх заморожують і урізають, натомість ціни абсолютно на все зростають. Крім того, всюди скорочення, люди не мають ніякої впевненості у завтрашньому дні. Тому я категорично проти підвищення ціни і буду як депутат активно відстоювати цю позицію в раді. Перевізники – це все-таки потужний бізнес і вони можуть пошукати резерви, щоб у цей складний час перейти із супер-доходів на трохи нижчу рентабельність».

Любителі сакури «попали»

У Закарпатській ОДА відбулося засідання обласної міжвідомчої комісії з цінових питань, яка розглядала пропозицію зміни тарифів на перевезення пасажирів автобусами приміського та міжміського сполучення. Головуючий у комісії, заступник голови ОДА Михайло Попович закликав перевізників піти на компроміс: влада зменшить їм тарифи на послуги – із 17 до 14 %, а ті в свою чергу піднімуть плату за проїзд лише на 4 копійки за 1 кілометр. Цей проект можуть прийняти лише після численних регуляторних процедур, громадських слухань, тобто теж «не нараз».

Тим часом в Ужгороді почався туристичний сезон. Останні вихідні привели у місто сотні любителів сакури, які несподівано для себе потрапили у цінову пастку: приїхали в Ужгород за одним тарифом, а верталися додому уже за новим, «підвищеним». Чому – «Унґвар» з’ясовував у начальника АС «Ужгород-1» Ваграма Мкртумяна.

За його словами, міжобласні маршрути мають вільний тариф. Перевізники встановлюють ціни самі, виходячи зі своїх витрат. «Приміські і міжміські дотепер були по 26,6 копійок за кілометр. Асоціація перевізників пропонувала тариф у 34 копійки. Обласна комісія винесла на розгляд свій варіант – 30 копійок за кілометр. Проте асоціація не згідна. Є неофіційний прогноз, що пальне буде по 16-17 гривень за літр», – розповів начальник автостанції.

На міжобласні перевезення зараз найменший тариф – 28 копійок за пасажиро-кілометр, тобто різниця з міжміськими – від двох копійок. На коротких дистанціях виходить небагато. Проте, оскільки вартість палива росте, а можливість підвищувати ціну в міжобласних перевізників необмежена, кожен добре подумає, наприклад, чи сідати до Мукачева на автобус, який прямує до Львова. Скажімо, останній автобус на Львів відходить із Ужгорода о 21.30, раніше він був переповнений пасажирами до міста над Латорицею, а нині їх поменшало. Проте ці перевізники свого не втратять: за словами Ваграма Мкртумяна, із вересня по травень їздять студенти, і в п’ятницю пасажиропотік росте вдвічі – з 3 до 5 тисяч.

Квиток у поміч

Начальник автостанції також нарікає на «нелегалів», які стоять біля готелю «Закарпаття», мають можливість демпінгувати та забирають частину пасажирів. Ліцензовані ж перевізники прив’язані до графіка і тарифу. Інша проблема – пільговики, за яких гроші повертаються не повністю та невчасно. За статистикою, в нас кожен четвертий пасажир їде безплатно. Більше того, багато з них ще й намагаються надурити: з одним посвідченням обходять 5 кас – і вся сім’я «обілечена».

Проте треба говорити і про нечесних водіїв. Перевірка квитків у пасажирів, котрі сідають в автобус, працівниками автостанції нічого не дає. Водії від’їжджають 100 метрів – і там забирають «клієнтуру». За словами Ваграма Мкртумяна, лише автостанції з цим і борються. «Не податкова, не Укртрансінспекція і не перевізники. До 2010 року перевізники зі станціями оформляли договори, заїзд-виїзд автобуса, залежно від виду, коштував 2–5 гривень. Зараз цю статтю забрали, і лишився тільки відсоток від квитків».

Перевізники, коли розраховують вартість квитка, зважають на кількість пасажирів і середню довжину маршруту. Таким чином пасажир сам провокує збільшення вартості квитка. Скажімо, автобус «Еталон» – це 26 сидячих і 10 стоячих місць на приміських маршрутах. Якщо в середньому є 10 пасажирів – перевізник розіб’є витрати на цю кількість, але водій бере 30-40 людей, які зменшили б вартість послуги.

Варто пам’ятати, що без білета ви – не пасажир. Квиток є договором між перевізником та клієнтом, він передбачає страхування. Мкртумян згадує, як два роки тому автобус попав в аварію на трасі перед Свалявою. Тоді всі бігали і відновлювали квитки, щоб отримати компенсацію. Пройшло трохи часу – і про це знову забули.

«Кожен водій – касир. У кожного білети є, але вони беруть готівку просто в кишеню. У водія потрібно вимагати квиток, і він зобов’язаний його видати, чи в селі сідаєте на маршрут, чи в полі», – резюмує начальник АС «Ужгород-1».

«Не заіржавіло» і за таксистами. Тепер в Ужгороді мінімальний тариф у транспорті на вимогу – 15 гривень, на 3 гривні більше, ніж донедавна. Тут та ж сама пісня – бензин росте, пасажирів мало.

Судячи з даних, які подають перевізники, громадським транспортом в Ужгороді майже не користуються. У місті, звісно, багато людей їздить власними машинами, проте і запхатися у автобус, щоб доїхати додому в час пік, майже неможливо. До цього часу українці не навчилися вимагати чек за сплачені кошти, може, майбутнє підвищення ціни на всі види перевезень допоможе?

Тетяна Щоголєва, газета "Унґвар".

7dniv.info