Післямова до голодного пікету в Перечині: Мешканці та гасла

Одні відзначають сумні події Голодомору 1930-их роках, інші у середині першого десятиліття ХХI століття свідомо голодують, протестуючи проти дій влади. Зауважмо, що і тоді, і тепер влада — фігурант. Та хоч основний «герой» один і той самий, та час подій, як і їх місце, — різні.

Під стінами будинку, де розташувалися владні інституції району та міста, ще 27 листопада виросли чотири звичайні намети та один “штабний”. На головах у двох людей — пов’язки з написом “Я голодую”. Решта чотири-п’ять юнаків — група підтримки. (Одного з них, каже, звільнили з роботи на автозаправці в обласному центрі. Начебто, за участь у акції). Через тиждень після початку акції до неї приєднався депутат міської ради Олександр Горіна (член УРП «Собор»).

Для Мирослава Ковача, у минулому інженера-електронника, а тепер звичайного селянина, це друге голодування з інтервалом у 16 років. Першого разу голодував, протестуючи проти несправедливого розподілу місць у чергах на квартири та автомашини, які контролювала районна влада. Виконання своїх вимог тоді домоглися: голова райвиконкому та майже вся його “свита” пішли у відставку.

Тепер у центрі вимог найсвятіше для селянина, тим більше для малоземельного закарпатця — земля.

Якщо ніхто не винний, то хто відповість за "базар"?

Її, годувальницю, на переконання Мирослава Ковача, голова райдержадміністрації Михайло Данча неправомірно «роздає» у найкращих, рекреаційних місцевостях — поблизу сіл Дубриничі, Турички, Лумшори, Тур’я Поляна, в урочищі Воєводино та інших. Мирслав Іванович продовжує: “У нас із батьком на двох — трохи більш як півгектара землі, і на них тримається все газдівство. Тим часом гляньте, скільки землі у нас дехто отримує! По два гектари розпорядженням голови райдержадміністрації виділяються з розрахунку на одну людину, а загалом на сім’ю — по шість і по вісім! Причому ці сім’ї живуть не в Перечині, а в Ужгороді. За останній рік за закритими схемами роздано близько 100 гектарів. Вимагаємо, щоб земля продавалася через публічні торги, а не виділялася безкоштовно, і щоб гроші надходили в бюджет”.

Мирослав Іванович тримав у руках пачку копій розпоряджень голови райдержадміністрації, і їхній зміст підтверджував щойно почуте. А от голова райдержадміністрації Михайло Данча стверджує, що розпорядження приймає у повній відповідності з чинним законодавством. Право виділяти землю на території району він має, і для прийняття кожного розпорядження були достатні підстави.

Він запевнив, що сам звернеться із проханням створити комісію для перевірки справедливості «земельних» розпоряджень. Така комісія, як повідомили в облдержадміністрації, сформована, вимоги пікетувальників і тих, хто їх підтримує, вислухані. Вже 5 грудня повинна була зробити висновки, однак чи це вже зроблено, нам невідомо.

Громадськість, із зрозумілих причин занепокоєна долею перечинських земель, все-таки не поспішає однозначно підтримувати протестувальників. І не в останню чергу тому, що в їхньому середовищі ? Іван Погоріляк. Колишній мер без успіху намагається поновити себе в правах через суди. Як би там не було далі, а досі в.о. голови міської ради Мирославі Гуранич за підтримки 80 відсотків депутатського складу вдавалося відбиватися від «атак». У офіційних відповідях на звернення, скарги Погоріляка в різні інстанції, які надавали компетентні держустанови після вивчення стану справ, теж висновки однозначні: Іван Михайлович не правий.

Набивши собі гуль і не добившись поновлення на посаді, Погоріляк узяв на озброєння акції протесту. Були перед мерією і марш незгодних, і мітинг, у яких, за свідченням очевидців, «протестували» привезені з інших сіл на автобусах мітингувальники. Дійшла черга й до голодування.

Знати, чого ти хочеш, або чим "соус" відмінний від "приправи"

Ідея «несправедливого й непрозорого» розподілу земель зачіпає за живе багатьох, тож під цим соусом натовп з’їсть і приправу з вимогами Погоріляка. Очевидно, саме таким був його розрахунок, коли до «земельних» питань присусідилися й «комунальні» та інші. Чи є грунт під цими вимогами і якщо так, то який?

У міськраді в.о. голови Мирослава Гуранич показала купу скарг, заяв із вимогами Погоріляка «відновити справедливість». Каже, що ці вимоги неможливо виконати, бо вони … не мають під собою нічого. Ось узяти б вимогу підприємців із ринку. Проектом землеустрою їм для розташування торгових точок передбачено надати 340 квадратних метрів. Але де-факто територія, на яку простягаються їхні запити — 810 «квадратів». На цю зайву площу — жодних підстав! На землях мають бути розміщені комунікації, та й слід передбачити під’їзди тощо. Як бути? Погоріляк підприємцям пообіцяв, що все буде їхнє, а ми маємо виконувати? Тому й нацьковує людей на нас, що йому це вигідно», — робить висновок Мирослава Іванівна.

Домінує у вимогах Погоріляка і «пограбунок» військового містечка, переданого на баланс місцевій владі. Від ангарів залишилися самі стояки, чимало перекрить, цеглу розібрали й вивезли. Секрет у тім, що стрімко звужуватися в розмірах і будівлях містечко почало саме за Погорілякового головування. Події нинішнього літа, коли містечко так само не охоронялося, як і раніше, лише довершили справу.

Мирослава Гуранич навела і такий приклад: «У 2005 році, за часів Погоріляка 5 будівеь військового містечка продали з аукціонів за 360 тис. грн. Коли Івана Михайловича відправили у відставку, то всього за один об’єкт вторгували … 280 тис. грн.».

Планова ревізія з виконання бюджету та кошторисів бюджетних установ за минулий рік (за повноважень того ж Погоріляка) встановила порушень, які призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на суму 338,21 тис. грн.

У міській раді зберігається офіційна «бомага», надана відділом юстиції, в якій чорним по білому вказано, що головою райорганізації Народної партії є Ярослав Кополовець. Тоді на чому ж ґрунтуються заяви про те, начебто цю партію в районі очолює Іван Погоріляк? (Одну з таких заяв почув і автор цих рядків). Запитання, відповідей на які немає

Сумно, що замість здійснення громадського контролю за прозорістю виділення землі (гасла цілком актуального у час розквіту тіньових схем у цьому питанні)громада мусить відволікатися на другорядні питання. Про те, чого хоче п. Погоріляк, у народі справедливо кажуть: «Проїхало!». Як би не шкода людей, котрі голодують, їхні вимоги для ефективності міського газдування нічого не додадуть.

А ось земля… Її час, як підтвердив минулого тижня начальник головного управління земельних ресурсів Іван Калинич, іще не настав. Поки Верховною Радою не прийнято закону про продаж землі, вона роздаватиметься (чи продаватиметься) за тіньовими схемами, без очікуваної віддачі для селян.

Василь БЕДЗІР, "Трембіта".

P.S. Акція була припинена через два тижні після початку, у п’ятницю. Іван Погоріляк і його однодумці згодилися перервати голодування в обмін на обіцяне владою об’єктивне розслідування. Висновки комісії, нагадуємо, мали бути готовими вже 5 грудня, але в обласному будинку влади поки і тепер зберігають мовчання.
Закарпаття: Голодуючий екс-мер Перечина Іван Погоріляк має намір повернутися на посаду, якої його позбавили міські депутати!
Закарпаття: Голова Перечинської РДА, роздавши 100 гектарів землі, з понеділка іде в відпустку. На 45 днів!
Наймасовіша акція протесту з часу Помаранчевої революції відбулась на Закарпатті
Закарпаття: Безстрокове голодування розпочали в Перечині активісти громадської організації "Місто"