Металевий зашморг

... В одній із родин села Діброва, що на Тячівщині, наприкінці січня раптово зникли глава сімейства 43-річний Іван, та його дружина 40-річна Ганна. На відсутність подружжя ніхто особливої уваги не звернув. Бо тут, що не котедж, то – гендляр! Махнули, мовляв, за крамом у світ за очі. Тож, яка важиця, невдовзі повернуться!



Інтуїція брата



Проте ні сусіди, ні родичі про наміри подружжя виїхати в далеку поїздку не чули ні духом ні слухом. «Куди поділись батьки?» –, розпитували допитливі сусіди. «Подались у Львів, — ніяково відповідав старший 18-річний син Іван, — татові потрібно лікуватись». Дні збігали, а подружжя, як у полум’ї згоріло! Можливо, вони потрапили в аварію, занепокоївся старший брат, 56-річний Андрій. Треба, мовляв, негайно повідомити міліцію і розпочати пошуки.



Черговий Тячівського райвідділу УМВС Іван Орсаг миттєво відреагував на телефонний дзвінок. Він направив у село оперативно — розшукову групу в складі першого заступника райвідділу міліції Володимира Палінкаша, начальника карного розшуку Івана Гечка , оперів Михайла Лавинця, Олега Даруди, Романа Данканича. Виїхав на місце події і прокурор району Віктор Бондар.



Знахідка в дивані



... Юнак зустрів правоохоронців в оточенні рідні. Вигляд мав бравий, навіть пихатий. Ба, мовляв, хто прийшов! Та в його очах щось майнуло. Так, саме майнуло, не більше. Роздратування? Тривога? Слідчий не міг сказати, що саме. На запитання, куди подівались батьки, теревенив усілякі нісенітниці. Та казка — байка, а пісня — правда. В спальні один з оперів перекинув матрац на дивані, а там — кривава пляма! Коли ж віднайшовся і зашморг, тут юнак і скінчив казку про білого бичка. Очі потухли, голова понурилась...



Одружишся на своїй!



Комерційні справи батька і сина минулого року закинули на Кольський півострів — у Мурманськ. Але ж бо хлопця аж ніяк не хвилювали морські краєвиди чи пароплави, що стовбичили на горизонті. Він по вуха втюрився в місцеве дівчисько! Та так, що, приїхавши додому, почав усихати. Одружитись, каже батькам, хочу з нею! Але ж хлопець бачився з дівчиною день — два, не більше. І податись за нею за тридев’ять земель! Не інакше, негідниця, приворожила хлопця! «Одружишся на румунці, — лютував батько, — і крапка!» Та хлопець — ні в яку! Він розбагатів на гроші, паспорт — у зуби, і — на потяг «Ужгород — Москва». Та батько — людина бувала. Швидко змикитив що до чого, і хлопця знімає з поїзда в Мукачеві! Ще й паспорт відібрав. Тут і затаїв хлопець образу на батьків. А вона, гадюка, кусала і кусала...



Страта під музику



У неділю батько з молодшим сином Петром поїхали у Виноградів на торговицю. Залишившись наодинці з матір’ю, Іван нервово снував по хаті, а потім буркнув, що, мовляв, іде до сусідів. А сам — у підвал! Узяв відрізок тонкого металічного тросика. Повернувся у будинок. Закрив на ключ вхідні двері й увімкнув на всю потужність магнітофон. А далі рушив на кухню, де біля плити поралася мати.



«Паспорт!» — просичав од злості син. Мати зніяковіла, почала було пояснювати і навіть благати. Та син тараном посунув на неї. Вмить шию нещасної оповив зашморг. Захищалась мати недовго і невдало. Врешті, підозрюваний кинув її на підлогу. Там і доконав, не попускаючи зашморгу. Пов’язавши бездиханне тіло мотузкою, Іван заховав його в сусідній кімнаті під ліжком. А коли тато з братом приїхали з торговиці, від сказав, що мати на хвильку завітала до сусідів. До сусідів так до сусідів ... І стомлений батько приліг на диван. А згодом заснув. Він навіть не почув, як син підняв над ним «каральну» сокиру, й од сильного удару обухом по голові встиг лише зойкнути. Нерухоме тіло батька син загорнув у плівку, й — під ліжко! Криваву білизну з дивана заховав, а матрац — перевернув. Тут і брат повернувся, шукає очима батьків. «Та вони поїхали у Львів!» — випалив старший, а сам — до Солотвина! Мерщій зателефонував у Мурманськ, повідомивши кохану, що невдовзі приїде.



Наступного вечора, коли брат заснув, Іван переніс задубілі тіла батьків та увесь їхній одяг в багажник батькової автівки. І відвіз до Рахівщини. За селом Верхнє Водяне відшукав закинуту будівлю. Тут і викинув страшний вантаж. Узяв каністру з бензином, облив і запалив. Тільки йому відомо, що він думав у ці хвилини, спостерігаючи, як криваві тіла батьків лизало полум’я.



Наступного дня знову зателефонував у Мурманськ, а вечором з каністрою пального — на згарище батьків! І так три дні поспіль...



Зашморг для водія



Для поїздки у Мурманськ Іван вирішив придбати мікроавтобус. Оскільки вдома віднайшов тільки кілька тисяч гривень, він надумав діяти випробуваним способом. На ужгородському авторинку йому впала в око автівка марки «Форд— транзит». Проавансувавши 33-річного власника мікроавтобуса, одного з жителів Виноградівщини, він нашвидкуруч переоформив документи на себе. А інша сума грошей у нього, мовляв, удома. «Поїдемо — і забереш!» — і заманив жертву в обійстя.



Всунувши в руки гостю пачку грішви, Іван виждав момент і, коли той перераховував гроші, накинув йому удавку на шию. Та ошелешений продавець, дивом зреагував, сунувши під смертельний вузол пальці. А вирвавшись, вискочив на вулицю...



— Це жахливе вбивство, — сказав «Репортеру» прокурор Закарпатської області Андрій Кузьменко, — аж ніяк не характерне для цього регіону. Важко навіть пояснити, що штовхнуло юнака на таку жорстокість. Тим більше, супроти своїх батьків.



А підозрюваного, як повідомив відповідальний працівник Центру громадських зв’язків УМВС у Закарпатській області Михайло Пискач, направлено на стаціонарну судово-психіатричну експертизу до Львова, де мають визначити його осудність. Іван Жирош, “Експрес”, для “Р-ра”.