Іллєнка побили «Свободівці»
22 мая 2024 среда
08.01.2014 (08:46)
«Полум’я громадського невдоволення необхідно підтримувати!». Саме так визначили «генеральну стратегію» своєї політичної боротьби лідери української опозиції. Для «Свободи» це навіть не стратегія – суть власного самоствердження!
В’язанкою дров для розпалення ледве тліючого «народне невдоволення» має бути одіозний побратим Тягнибока – Іллєнко. Як він впорався із роллю «побитого» в ніч на 11 грудня! Партійна перс-служба навіть відзначилась повідомленням про «розбиту голову народного депутата». Проте, очікуваного резонансу новина не отримала. Чи то з акторською майстерністю у Іллєнка не склалося, чи то голова перебувала у такому стані від народження, але скласти конкуренцію затертим до дірок кадрам «силового розгону мирних протестувальників» демонстрацією свого чіпця Іллєнку так і не вдалося.
Зважати на суспільну байдужість «молодий, гарячий» нардеп не звик та продовжив боротьбу за визнання власного «таланту» з майданних помостів та телевізійних ток-шоу. Та й так увійшов в образ, що реальність від примар відрізняти перестав: «У них очі налиті кров’ю. Вони здатні на серйозне кровопролиття на перспективу». Це винищувач вампірів Іллєнко про «Беркут». Проте, отримати «Оскара» суспільного визнання Іллєнку не вдасться. Роль зіграна непереконливо, та і актор незграбний: перечепився та впав в акурат під час штовханини!
Черговий «вихід до публіки» гучних овацій теж не отримав. Смолоскипна хода київськими вулицями у річницю народження Бандери – явно не «рейтингова» вистава для більшості українців. «Свободні» актори вимушені були самі себе розважати. «Куражу» дійству додала кинута димова шашка – в акурат біля будівлі імпозантного «Прем’єр-палацу». Щоправда, за димовою завісою угледіти приму «Свободного» театру пересічному глядачеві стало вкрай важко. Образився Іллєнко на побратимів! З позором виштовхав з лав трупи, тобто партії!
На «вдячність» побратимів довго очікувати не довелось. Вже наступного дня пан Іллєнко знов приміряв на себе роль побитого, і чіпець, доречи, теж… Сергій Поличевський, “Политический герменевт” (poher.org)
«Полум’я громадського невдоволення необхідно підтримувати!». Саме так визначили «генеральну стратегію» своєї політичної боротьби лідери української опозиції. Для «Свободи» це навіть не стратегія – суть власного самоствердження!
В’язанкою дров для розпалення ледве тліючого «народне невдоволення» має бути одіозний побратим Тягнибока – Іллєнко. Як він впорався із роллю «побитого» в ніч на 11 грудня! Партійна перс-служба навіть відзначилась повідомленням про «розбиту голову народного депутата». Проте, очікуваного резонансу новина не отримала. Чи то з акторською майстерністю у Іллєнка не склалося, чи то голова перебувала у такому стані від народження, але скласти конкуренцію затертим до дірок кадрам «силового розгону мирних протестувальників» демонстрацією свого чіпця Іллєнку так і не вдалося.
Зважати на суспільну байдужість «молодий, гарячий» нардеп не звик та продовжив боротьбу за визнання власного «таланту» з майданних помостів та телевізійних ток-шоу. Та й так увійшов в образ, що реальність від примар відрізняти перестав: «У них очі налиті кров’ю. Вони здатні на серйозне кровопролиття на перспективу». Це винищувач вампірів Іллєнко про «Беркут». Проте, отримати «Оскара» суспільного визнання Іллєнку не вдасться. Роль зіграна непереконливо, та і актор незграбний: перечепився та впав в акурат під час штовханини!
Черговий «вихід до публіки» гучних овацій теж не отримав. Смолоскипна хода київськими вулицями у річницю народження Бандери – явно не «рейтингова» вистава для більшості українців. «Свободні» актори вимушені були самі себе розважати. «Куражу» дійству додала кинута димова шашка – в акурат біля будівлі імпозантного «Прем’єр-палацу». Щоправда, за димовою завісою угледіти приму «Свободного» театру пересічному глядачеві стало вкрай важко. Образився Іллєнко на побратимів! З позором виштовхав з лав трупи, тобто партії!
На «вдячність» побратимів довго очікувати не довелось. Вже наступного дня пан Іллєнко знов приміряв на себе роль побитого, і чіпець, доречи, теж… Сергій Поличевський, “Политический герменевт” (poher.org)