Врятуй нас, Господи, від таких «захисників».

Нації й народності – етнічні групи, які проживають сьогодні на теренах Срібної землі – Закарпатті, завжди жили в мирі й злагоді між собою. Впродовж тисячолітньої історії закарпатці не пролили жодної краплі крові через міжетнічні непорозуміння. Цьому є пояснення: ми богобійний народ, який живе з вірою в Бога, має честь, повагу до свого ближнього і молиться навіть за своїх ворогів. Лемки, бойки та гуцули – корінні народи Закарпаття, що в історичному минулому стали ядром Української нації що сформувалася на теренах Срібної землі у незапам’ятні часи. Та все ж серед тих українців Закарпаття є виродки-мутанти що воліли б бачити свій рідний край під чужою п’ятою, у чужому ярмі, чужому багні й болоті. Саме так можна оцінити заяви деяких наших уродженців на зразок «гецка і компанії», які під диктовку деяких московських панів й за московські гроші, готові відректися від своїх коренів, від своєї вутцюзнини, батьківського благословення заради меркантильних інтересів – особистого збагачення. І вже цілком дико усвідомити те що підспівують їм, підіграють таким «гецкам» деякі служителі культу, що з дозволу, називають себе священиками. Звичайно Закарпатці не вірять таким холуям промосковської агентури, що невиключно, засіла і в Закарпатті й творить свою чорну справу. Саме з їхньої подачі звучать заяви-заклики «патріотів краю» про необхідність захисту так званих «русинів» від «українських фашистів». Ще б воно нічого, коли б ці «захисники» самі щось робили для самоутвердження й процвітання Закарпаття, як колиски християнства на теренах східної й центральної Європи. Вони, «захисники», нічого кращого не придумали, як запросити, попросити тирана Путіна в наш край, запросити не для лікування хворої голови а для введення російських військ, танків й двохглавих орлів, щоб, не менше і не більше, задовільнити своє прожерливе черево, отримати ще одну порцію свинських помий й виконати замовлення так званого «старшого брата». Шановні «добродії», не силкуйтеся, бо прурвете черево зламаєте собі хребет у честь і гідність Закарпатців, в силу волі, в силу духу, що ще живе в нас з часів опришків Олекси Довбуша, Івана Беци, Михайла Сивохопа й героїв Карпатської України! Закарпатці добре пам’ятають визволителів, що прийшли в наш край і забули повернутися туди де покинули могили своїх батьків й дідів… Вони тут вкоренилися, але найстрашніше те, що висловлюють сподівання аби «матушка Россия, освободила их». Думаю, з такими заявами має швидко розібратися служба безпеки України. Таким добродіям, згідно нашого законодавства місце за гратами. Чим швидше, тим краще, тим менше буде пролито сліз маленькими дітьми на зразок чеченських подій, «місій визволення 1956р. Будапешта, Праги – 1968 року». Ці події добре пам’ятають наші брати угорці та чехословаки, які населяють сьогодні Закарпаття й живуть дружньою сім’єю разом з українцями та іншими народами, що населяють наш край. Їхні країни вже сьогодні живуть однією сім’єю з європейськими народами. Українці Закарпаття інші народи, громадяни України тільки прагнуть жити в Європейській сім’ї. За це прагнення пани на зразок «гецка» хочуть ввести в наш Закарпатський, Богом даний рай на землі, танки з двоглавими орлами! Не тіштеся, панове, нічого не вийде! Закарпатці – це вже європейці! Європейські цінності їм дорожчі навіть за російський газ чи нафту! Ми будемо за ці цінності стояти до кінця, до останнього подиху, тому що сотням, тисячам закарпатців ще до сьогоднішнього дня ламке кістки мороз Магадану, Колими, Печори та інших «курортних міст» де похована наша історія, але збережена честь й гідність. Слава Україні! Героям Слава! Закарпатська обласна організація Всеукраїнського товариства «Лемківщина».