Про путінську війну проти України та її ціну (з відеодоказами)
29 листопада 2013 року відбулася пам’ятна дата в новітній історії України, коли тодішній Президент України В. Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом на саміті «Східного партнерства» у м. Вільнюс.
Справжня причина відмови банальна – кредит (де-факто хабар) від Російської Федерації у розмірі 15 млрд. доларів США, з яких було отримано 3 млрд. доларів США.
Таким чином Росія намагалася залишити Україну в орбіті свого впливу та не допустити її інтеграцію у європейське співтовариство з його високими соціальними стандартами, прозорою економікою, демократичними інституціями тощо.
До речі, Україна виграла всі міжнародні суди за позовом Росії щодо повернення зазначеного боргу, що підтверджує використання цих коштів в якості хабара під виглядом державного кредиту.
Реакцією на дії В. Януковича з боку громадян України стала організація мітингів на Майдані Незалежності на підтримку проєвропейського курсу нашої держави, який закінчився жорстоким побиттям студентської молоді силовиками за вказівкою проросійської влади. Але завдяки патріотичному піднесенню українського народу, владна верхівка панічно втекла до Росії за сприянням російських спецслужб, окремі представники яких, переодягнувшись у форму українських правоохоронців, брали участь у протистояннях з мітингуючими вчиняючи вбивства з метою провокування хаосу, жорстоких сутичок, дестабілізації обстановки та появи передумов до розпаду нашої держави.
У лютому 2014 року Росія використала політичну кризу в Україні для анексії Автономної Республіки Крим, початком чого була поява т.зв. «зелених чоловічків», захоплення спецназом військової розвідки Росії Верховної Ради АР Крим, де під їхніми багнетами кримські депутати оголосили про початок референдуму щодо приєднання Криму до Росії. В той же час з боку владних мужів Росії лунають цинічні заяви, що це не їхні війська.
Але 01 березня 2014 року Рада Федерації федерального зібрання Росії, за поданням президента РФ В. Путіна надала дозвіл на використання Збройних Сил РФ на території України з формулюванням «до стабілізації політичної обстановки в Україні». При тому, що Росія сама спровокувала цю «дестабілізацію».
Дозвіл Ради Федерації РФ про використання ЗС РФ на території нашої держави був необхідний В. Путіну для «легалізації» перебування російських військових в Україні, яких з його же слів «там нєт».
Але про участь російської армії в анексії АР Крим також свідчить військова відзнака – медаль «За возвращение Крыма», яка була масово роздана російським військовослужбовцям, які брали участь у захопленні території України.
Та більше, ця медаль була відчеканена на Московському монетному дворі у січні 2014 року, що свідчить про заздалегідь сплановану спецоперацію Росії по захопленню українського півострова.
В подальшому, В. Путін сам спростовує російську брехню про відсутність своїх військових на території України. Зокрема, під час інтерв’ю зробленого для російського пропагандистського фільму «Крым. Путь на Родину», В. Путін прямо засвідчив про використання елітних підрозділів ЗС РФ для захоплення Криму.
Після успішної російської спецоперації в АР Крим, з’являються групи російських військових на територіях Донецької та Луганської областей, першою з яких була група під проводом горезвісного співробітника ФСБ Ігоря Стрєлкова (Гіркіна), який брав участь у захопленні Криму.
Після цього розпочинаються повноцінні бойові дії із застосуванням широкого спектру військової техніки, наслідком яких став «Іловайський котел», «Дебальцівська операція» та легендарний захист українськими військами Донецького аеропорту.
На цьому тлі поведінка Росії на міжнародній арені виглядає лицемірною при спростуванні своєї безпосередньої участі у збройній інтервенції проти України.
Наслідки військової агресії РФ проти України та спроб поширення так званого «Русского мира» катастрофічні:
- загинуло понад 3 тис. мирних мешканців та понад 4 тис. українських військових
- поранено та скалічено близько 9 тис. мирних мешканців та близько 10 тис. українських військових.
- свої домівки покинуло майже 2 млн. біженців, що становить втричі більше ніж населення Чорногорії та дві третини населення Молдови.
- внаслідок анексії АР Крим та військових дій на територіях Донецької і Луганської областей втрачено близько 20% внутрішнього валового продукту України, що за 6 років війни становить більше 1 трлн. грн., що у свою чергу становить більше ніж 300 млн. середніх пенсій в Україні.
- збитки від втрачених активів нафто-газового сектору в АР Крим (родовища, сховища, обладнання) оцінюються приблизно у 126 млрд. доларів США.