Чому Ужгородський міський голова не любить НАТО?

Минулого тижня иіський голова обласного центру Закарпаття м.Ужгород Сергій Ратушняк в одній з рідних йому газет з якогось дива дав коментар стосовно останніх політичних подій в Україні, зокрема розпуску парламенту: "Демарш Віктора Ющенка викликаний нетерплячістю США щодо розміщення систем ПРО та баз НАТО на території України. Сполучені Штати дали згоду на правове "свавілля" президента".

Але точно так можна фантазувати, ніби форсоване розширення парламентської коаліції до потенційної кількості у триста депутатів було зумовлене тиском на В.Януковича з боку Росії, аби більшість могла підкоригувати Конституцію, закріпивши там довічне перебування Чорноморського флоту Росії у Криму чи щось подібне.. Хіба це не маячня? Та точнісінька така, як і версія про розпуск парламенту під тиском США.

Чому ж С.Ратушняк раптом сповз на позиції антизахідного вектора у зовнішніх орієнтаціях України? Адже його бізнес завжди спирався на зв'язки з сусідніми західними державами, на активну торгівлю з ними, запозичення звідти певних новацій тощо! Зрештою, низка його комерційних структур свого часу була заснована за океаном. Він неодноразово бував у багатьох західних країнах і на власні очі переконався, якого високого рівня розвитку вони сягнули - зокрема і завдяки членству в НАТО. То звідки така різка зміна симпатій? Чому те, що добре для Чехії, Угорщини чи Польщі, недобре для України?

Давайте поміркуємо так: експансія якого капіталу зараз найбільш відчутна в Україні? Угорщини чи американського та західноєвропейського? Так, "Криворіжсталь" купила німецька фірма на чолі з індусом. А хто є реальним власником тисяч інших наших підприємств, банків і телеканалів, чиї оператори мобільного зв'язку активно захоплюють український внутрішній ринок? Як щодо провайдерів, що обслуговують українських користувачів Інтернету? Це все аж ніяк не з Заходу. Співпраця України з НАТО є умовою її глобальної безпеки, в тому числі економічної й інформаційної. Україна не може потрапляти у надто сильну залежність від одного-єдиного свого сусіда. Саме зближення з НАТО може забезпечити паритет зовнішніх впливів на Україну, дати нам можливість для самостійного маневру.

То чому Україні недоречно робити бодай якісь символічні жести у бік НАТО (бо на серйозні кроки, як-от розміщення тут баз, вона поки і не здатна, навіть якби цевзагалі було потрібно)? Щоб не псувати стосунків з ненатовськи-ми державами? Ті держави поважають тільки силу, покірність і "телячі ніжності" у стосунках з ними завжди призводили до негативу. Від того, що Україна повернеться спиною до НАТО, ніхто не стане ставитися до неї краще. Може, по плечу поплескають, але ні газу, ні нафти дешевше не продадуть і українських товарів на свої ринки, всупереч власній вигоді, теж не пустять. Навпаки, відчувши слабину, можуть ціни підняти і ембарго застосувати, як це робиться тепер. Скільки років О.Лукашенко послуговувався антинатовською риторикою, і що він виграв від цього? Перспективу закуповувати нафтопродукти та газ за світовими цінами?

Мабуть, демарш С.Ратушняка не має під собою зовнішньополітичних чи тим паче зовнішньоекономічних підстав, а зумовлений виключно тією внутрішньою боротьбою, що розгортається в Україні. Зрозуміле нестримне бажання С.Ратушняка виступити проти В.Ющенка та особливо проти украй ненависного особисто йому В.Балоги і зайвий раз «прогнутися» перед «регіоналами», засвідчивши їм єдність політичних поглядів. Але до чого тут НАТО?

Без сварок не обійтися ні у подружньому житті, ні в політиці. Психологи давно вже розробили своєрідну "техніку безпеки" при сварках. Одне з її правил - не треба максимально розширювати конфлікт, притягувати туди за вуха якісь надумані аргументи. Розібратися хоча б з тим, що є в реальності. Натовська тематика аж ніяк не перебуває у фокусі нинішнього політичного протистояння в Україні, то й не треба її туди тягти. Те, що окремі політики чубляться між собою, не означає, що повинна переглядатися зовнішня політика України, що її слід доламати до краю, а потім все починати заново на уламках. До використання міжнародних аргументів у внутрішніх конфліктах завжди треба ставитися максимально обережно. Міжнародний авторитет України не повинен страждати від особистих симпатій чи антипатій тих чи інших політиків, а тим паче містечкових діячів. Слова ж С.Ратушняка викликають принаймні подив, бо звучать вони з уст людини, котра, за її ж словами, вже вирішувала проблеми своєї особистої безпеки аж в Іспанії. То чому С.Ратушняку забезпечувати власну недоторканність під покровом НАТО можна, а Україні - зась?

Олександр ЛЕВИЦЬКИЙ, газета "Фест", №16 (571) від 19.04.07/i]
Меру Ужгорода Ратушняку байдуже, які кошти отримає місто з бюджету Закарпатської області...
Ужгород: Підпільний "розподіл" земельних ресурсів Ратушняк призначив на Страсну п’ятницю (ОНОВЛЕНО)
Закарпатські журналісти розчаровані діяльністю ужгородської влади з мером Ратушняком
На "таємній вечері" ужгородські БЮТ, "Пора" і "Регіони" роздерибанили близько 20 га землі обласного центру Закарпаття загальною ринковою вартістю понад 100 млн.грн.!