Закарпатська глибинка оживе. Цьому посприяють інвестиції

На виробничих площах колишнього ТОВ «Стен ЛТД» у закарпатському селищі Міжгір'ї нині функціонує нове деревообробне підприємство — ТОВ «ДДСА Продакшен» із німецькими інвестиціями, яке очолює Єнс Йонсергерх.

— Наш попередник ТОВ «Стен ЛТД» було неприбутковим, — почав розмову із нашим кореспондентом пан Йонсергерх, — тільки через ту технологію виробництва, яку воно мало. Створене на його місці наше підприємство ТОВ «ДДСА Продакшен», засновником і керівником якого я є, було зареєстроване в січні нинішнього року. Профілю виробничої діяльності ми не поміняли й тих людей із роботи, котрі тут працювали, масово також не звільняли. Тільки замінили застарілу технологію, замість якої встановили й нову продуктивну лінію по виробництву брикетів із тирси. Зараз на нашому підприємстві зайнято 155 чоловік, і середня зарплата майже вдвічі вища, ніж по району. Та, незважаючи на це, голови райдержад-міністрації Роман Костюк і райради Іван Ярема докоряють нам за те, що наше підприємство розвивається повільно. Ці докори я особисто сприймаю з розумінням, але хочу, щоби зрозуміли й мене. Нам був потрібен для розкрутки певний час. Нарешті, як наше підприємство почало набирати обертів у реалізації затвердженого інвестиційного проекту, ми відчули, що зразу вимиваються так звані обігові кошти, які ми почали заробляти.

Яким чином? Адже співпрацею як із районною владою, так із Міжгірським держлісгоспом та відділеннями митниці ми задоволені, однак відповідно до наших попередніх наміток дещо відстаємо. А розвиваємося повільно через нині діючий в Україні закон про повернення податку на додану вартість. Згідно з ним новогом перших 12-ти місяців не має права на повернення ПДВ. Але ж наше товариство, як орієнтоване на експорт, уже сплачує його по 250 тисяч гривень у місяць. Уникнути такого фінансового тягаря можна лише, якщо б знайшли серйозного замовника на нашу продукцію на внутрішньому ринку України, що зробити дуже непросто. Тому ні на кого не надіємося, а лише на самих себе й далі працюємо на експор По-друге, ми додатково сплачу ємо 25% до зарплати так звани «гірських» своїм робітникам, б живемо й трудимось у гірськом районі. Можливо, це і єосновної причиною того, що інші інозем» компанії реєструють свої підпру ємства на Ужгородщині та в інши районах Закарпаття, котрі не me ють гірського статусу. Ось ці дв питання, резюмував Єнс Йонсє ргерх, на сьогодні нас найбіль ше хвилюють і не терплять звол кання й у їх вирішенні покладає мося насамперед на обласн владу, бо Київ далеко.



Богдан ДУБОВИЙ, "Новини Закарпаття"