Ветерани Карпатської Січі

На сесії Волинської обласної ради, що відбулась 14 березня 2008 року було прийнято звернення до Закарпатської обласної ради щодо незаконних намагань встановити на Закарпатті чужоземну символіку.

Зокрема, депутати протестують проти встановлення на Верецькому перевалі монумента великій Угорщині.

Ініціатором такого рішення став лідер Волинської облорганізації ВО «Свобода» Анатолій Вітів, який звернувся з відповідним клопотанням до керівництва обласної ради та профільної комісії облради. Коли ж для внесення цього питання до порядку денного сесії забракло 2 голоси, з відповідним депутатським запитом виступив голова ВМГО «Національний Альянс», депутат облради Ігор Гузь.

Ігор Гузь у депутатському виступі наголосив: «Це рішення має бути аналогічним нещодавно прийнятому сесією Львівської обласної ради. Символ чужинської влади стоятиме у місцевості, де розташовані винятково українські села. Це принижує почуття національної гідності та історичну пам’ять понад півмільйона українців, які живуть на Закарпатті. Причому будують монумент, грубо насміхаючись, поблизу місця, де покояться (досі, до речі, не ексгумовані!) останки 600 розстріляних бійців Карпатської Січі. Переважно молодих хлопців - закарпатців та галичан - які у 1939 році захищали незалежність Карпатсько-Української Держави, і які першими в Європі вчинили збройний опір фашистським загарбникам».

Зрештою, за прийняття такого звернення проголосувало 46 депутатів.

Остаточний варіант тексту звернення Волинської обласної ради з цього питання буде узгоджений на профільній депутатській комісії.



*************************************************

Монументи Карпатським січовикам та "великій Угорщині" стоятимуть поруч?



**********

Закарпатська облрада проігнорувала звернення львівських депутатів щодо Верецького перевалу

**********

Львівська обрада проти відкриття 15 березня на Верецькому перевалі пам'ятника на честь створення Великої Угорщини(оновлено)



**********



Організації Тернопільщини вважають Верецький монумент провокацією

І з цього приводу Координаційна рада громадсько-політичних організацій Тернопільщини прийняла відповідну заяву:



"Ми, представники політичних партій і громадських організацій Тернопільщини висловлюємо занепокоєння щодо спорудження на території Закарпатської області 60-тонного монументу, який символізує ідею «великої Угорщини». Нас турбує, зокрема те, що будують монумент поблизу місця, де покояться останки 600 розстріляних бійців Карпатської Січі. Переважно молодих хлопців - закарпатців та галичан, в тому числі і вихідців з Тернопільщини, які у 1939 році захищали незалежність Карпатсько-Української Держави і які першими в Європі вчинили збройний опір німецьким загарбникам.

Ми переконані, що символи чужинської влади не мають права знаходитись у місцевості, де розташовані винятково українські села. Це принижує почуття національної гідності та історичну пам'ять понад півмільйона українців, які живуть на Закарпатті.

Висловлюємо підтримку всьому патріотичному фронту закарпатців, які рішуче виступили проти втілення в життя антиукраїнської та антисоборної ідеї. Вважаємо, що в українській історії є ще достатньо сторінок, які не знайшли достойного пошанування з боку держави, в тому числі на меморіальному рівні. Тому спроби встановлення пам’ятника на Верецькому перевалі Закарпатської області виглядають блюзнірством і несуть в собі загрозу українській національній ідеї.

Ми звертаємося до Президента України Віктора Ющенка, прем'єр-міністра Юлії Тимошенко з проханням особисто втрутитися в ситуацію, що склалася на Верецькому перевалі, аби не допустити антиукраїнських провокацій, пов'язаних із спорудженням символів чужої держави."

14 березня 2008 року Схвалено на засіданні Координаціної ради громадських організацій Тернопільщини «УКРАЇНСЬКА СПРАВА»

**************************************************************************



Вшановуємо Карпатську Україну чи її гнобителів?

На Верецькому (Ворітському) перевалі, саме на кордоні Закарпатської та Львівської областей, таки спішно добудовують помпезний пам’ятник, який, за задумом не українських політиків, символізуватиме віднайдення угорцями своєї батьківщини, тисячоліття входження Закарпаття до Угорського королівства, увіковічить його “історичні” кордони.

А ще – цей пам’ятник нагадуватиме безпам’ятним українцям угорську окупацію краю в березні 1939-го. І це, незважаючи на експертизи науковців і протести громадськості України, зокрема в “Літературній Україні” (7 лютого), “Львівській газеті” (22-24 лютого), закарпатській “Трибуні” (4 березня).

Отже, напад Угорщини на суверенну Карпатську Україну 14 березня 1939 року призвів до того, що через декілька днів увесь край окупували гортистські війська. А 20 боїв, які дали карпатські січовики зайдам, призвели до того, що українців у полон не брали, їх вважали бандитами та запроторювали до концтаборів (Крива, Ворюлопош).

Як стверджує професор Ужгородського національного університету Василь Худанич, частину полонених січовиків-галичан за домовленістю з Варшавою передали Польщі. 17 березня 1939 року полонених із Бичкова (яких видали угорцям румуни), Тячева та Криви угорські жандарми і гонведи привели 7-8 колонами по 70-80 осіб на Верецький перевал. На новому кордоні Угорщини з Польщею угорські конвоїри передали колони полонених січовиків польській прикордонній службі. Польські прикордонники зібрали полонених у казармах, а наступного ранку знову поділили їх на колони, які відконвоювали ліворуч і праворуч від перевалу лінією кордону, приблизно півтора-два кілометри та розстріляли над закарпатськими селами Нова Ростока і Верб’яж і між Петросовцею, Жупанами й Лазами. Про це згадував Івана Гетроці, згодом мешканець Мукачева (1939 року він був директором Верб’язької школи). Жахливі чутки про розстріл полонених змусили сільського священика Дмитра Ревицького звернутися до влади в Нижніх Воротах по дозвіл поховати тіла розстріляних. Відтак створили комісію, до складу якої, крім угорських і польських офіцерів, увійшли священик Д. Ревицький і старости сіл Верб’яж і Нова Ростока. Комісія вийшла на місце злочину. Тіла розстріляних січовиків поховали на Верецькому перевалі, за кілька метрів від лінії тодішнього кордону. На братській могилі поставили дерев’яний хрест.

Як свідчив очевидець Федір Голянич, інші групи січовиків за мовчазної згоди угорської влади розстріляли праворуч від перевалу з боку Глухівського верху та поблизу глибокої долини. Невдовзі староста села Нова Ростока Юрій Голянич організував людей для поховання стрільців. Окремі подробиці про розстріл над Новою Ростокою згодом розповів Іван Джуґля, який жив на околиці села. Він стверджував, що там убили 230 січовиків. Пізніше І. Джуґля з батьком знайшли ще два непоховані тіла січовиків біля прикордонного каменя, на півдорозі між Грибовою долиною й урочищем Підбуком, метрів на п’ятдесят нижче від прикордонної дороги, що пролягає Глухівським хребтом і веде на Верецький перевал. Могилу цих похованих січовиків довгі роки могла показати Ганна Кробинець, 1925 року народження. Свідками поховань був також Василь Галузинець, 1921 р. народження, уродженець с. Верб’яж, який після Другої світової війни проживав у смт Волівці, пенсіонер.

Отже, розстріляних було від 500 до 600 осіб. Нагадаємо також, що за шість років (1939-1944) угорської окупації кинули в тюрми та концтабори 184 тисячі закарпатських українців і представників інших національностей, із них 115 тисяч замучено або спалено.

Інформація про закарпатську трагедію вже з’явилась у газеті “За вільну Україну” 2 лютого 1991 року й у збірнику статей “Карпатська Січ” (Ужгород, 1997) зі спогадами січовиків, яким удалося врятуватися під час конвоювання. Про події весни 1939 року та її суспільний відголос писав також уже згаданий професор Василь Худанич у статті до “Календаря українців Угорщини на 2002 рік”.

Й останнє. Видається, що нинішній час не сприяє обговоренню проблеми україно-угорського протистояння 1939 року. Значно корисніше було б, якби угорські господарі навчали українців Закарпаття секретів овочівництва, будівництва термальних басейнів. Але чи вигідно це політикам?

Народи-сусіди повинні дружити. Нам разом за ними йти в європейський дім.

Микола Литвин, доктор історичних наук, керівник Центру дослідження українсько-польських відносин Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

"Львівська газета"



*************************************************



15 березня 1939 року у Хусті розпочав роботу перший вибраний народом Закарпаття законодавчий орган – Сойм, який проголосив утворення на теренах краю незалежної держави – Карпатської України. Цей важливий історичний крок став прологом до відродження Української соборної держави, утвердження національної ідеї, єднання всіх українських земель.





************************************************************



Сьогодні на Закарпатті протестують проти символів "великої Угорщини" та мадярської династії

Сьогодні, 15 березня, в день відзначення 69-ї річниці проголошення незалежності Карпатської України, акції протесту проти відкриття на Верцецькому перевалі (кордон Закарпатської та Львівської областей) пам’ятника, який символізує ідею «великої Угорщини», та у Мукачевому – проти встановлення символу мадярської династії Арпадовичів – степового орла Турула проведуть Закарпатські організації УНП, НРУ, УРП «Собор», КУН, ВО «Свобода» та товариства «Просвіта».

Як повідомив голова Закарпатської обласної організації УНП Іван ГАБОР, протест проти встановлення символів іншої держави на території України та проявів сепаратизму на Закарпатті представники національно-демократичних партій мають намір висловити під час офіційних заходів з нагоди 69-ї річниці проголошення незалежності Карпатської України – заходи розпочнуться о 13:00 мітингом на Красному Полі (Закарпатська область, Хустський район).

«Ми хочемо інформувати громадськість про активізацію сепаратизму в області та про те, що дії сепаратистів підтримує місцева влада», - зазначає Іван ГАБОР.

Довідково. В м. Хуст у березні 1939 року на засіданні Сойму Карпатської України його депутати прийняли історичне рішення про утворення української держави в Карпатах. Тоді ж президентом Карпатської України обрали Авґустина Волошина й затвердили національну символіку – синьо-жовтий прапор, герб, гімн «Ще не вмерла Україна». Невеличка гілка українського народу на південно-західних схилах Карпат, протягом цілого тисячоліття перебуваючи під чужоземним гнітом, не зламалася, вистояла і показала світу приклад того, як треба боротися за волю і державність. І не їхня вина в тому, що не змогли вони вистояти перед навалою гортистських озброєних орд – вони героїчно полягли у кривавій битві на Красному полі.

Прес-служба Української народної партії










"Маразм крєпчал...", або Дещо про львівську політику
Закарпатську облраду пікетують прибічники Тягнибока та КУНа, протестуючи проти встановлення угорського монументу на Верецькому перевалі
Націоналісти пікетували президента за сепаратизм у Закарпатті(оновлено)
Закарпаття: Україна й Угорщина обміняються пам’ятниками на честь один одного