Документальна повість про Драгово і драгівчан

Її про дуже давнє і колоритне закарпатське село написав досвідчений ветеран журналістської і письменницької ниви та й узагалі золотий чоловік Микола Рішко.

Поетичний пролог до видання, зробленого на найвищому світовому рівні поліграфічним центром „Ліра” О.Кухарської, написав син автора Олександр. Читаючи його, так і бачиш між високими горами, обабіч ріки Тереблі казкове село Драгово, якому минуло 600 років. А з першовитоків цього людського поселення жили і живуть нині в ньому чесні, наполегливі, мужні й талановиті люди. Якраз про них та історію села і розповідає книга М.Рішка.

Автор уявляє як засновувалося Драгово:

„Новосели гуторили про всяку-всячину, розповідали про свої гіркі долі, про причини, що змусили їх покинути рідні місця, а тут, між горами, полегшено зітхнули, знайшли надійний притулок. Одностайно вирішили: тут залишимось назавжди. Коли сім’ї примножились, поселення розрослось, стали йому ім’я шукати. Багато було думок і пропозицій. Та ось один, що не відривав погляду від набережної річки, де гладенькі камені, облизані вітрами і водою, віддзеркалювали сонячне сяйво, голосно промовив: „Кам’яна Поляна!” Цей вигук і став першою назвою села над безіменною річкою, котру пізніше нарекли Тереблею. З такої нагоди влаштували колективну гостину. На скатертини біля вечірнього вогнища клали в дерев’яних тарілках картоплю з баранячим м’ясом, свіжий овечий сир, печену рибу. Для апетиту налили в роги міцного напою з плодів терну. Й музика була. Грали-вигравали на сопілках і дримбах...”

...У Драгові навчала дітей у 20-х роках минулого століття чарівна поетеса Миколая Божук. Багато добрих і щирих друзів мав у цьому селі відомий український поет і прозаїк Василь Вовчок. Кілька років жив і працював у Драгові мовознавець і поет Кирило Галас. А в родині Марії та Василя Керитів виростали й у люди виходили три сини й донечка Христинка. Її хотіли бачити вчителькою. Та обставини змусили визначити для Христини іншу професію — віддали в Хустське медучилище. Та відтак усе ж перебрав її симпатії філфак Ужгородського університету. Вона стала знаменитою поетесою і педагогом. Драгово теж гордиться нею. Є тут і казкар Михайло Майор і ще багато-багато дивовижних людей. Про них ви дізнаєтеся, прочитавши документальну повість Миколи Рішка „Драгово”. Крім цієї, автор повісті має в активі ряд інших книжок — „Втеча з темряви”, „Хуст”, „Краса вірності”, „Каїнові сльози”, „Вибрики на чужому горбі”, „Як жила, боролася і вмирала „Закарпатська правда” та декілька інших.



Василь ЗУБАЧ.